ГРОМАДСЬКО-пізнавальНИЙ ПРОЄКТ 

«МОЄ МІСТО – МОЯ ІСТОРІЯ»

МЕТА ПРОЄКТУ:

Створення інформаційно-туристичної платформи з найцікавішими архітектурними пам’ятками міста. З ціллю подальшого встановлення пластикових табличок з QR кодами на історичних місцях з детальною розповіддю про ці пам`ятки.

ІДЕЯ ПРОЄКТУ:

Розвиток інноваційного туризму. Завдяки наявності смартфону мешканці та гості зможуть дізнатись історію славетного міста Новомосковськ

Організатори:

Громадський Рух "Могутня Держава"
в рамках грантового конкурсу молодіжних ініціатив "Я Українець 2019"

при фінансовій підтримці:
Новомосковського молодіжного центру
Новомосковського міськвиконкому


в партнерстві з:
Новомосковським історико-краєзнавчим музеєм ім. П.І.Калнишевського

Новомосковський Свято-Троїцький собор:

Одна із визначних пам’яток української архітектури другої половини XVIII ст., що є вершиною барокового стилю в дерев’яному церковному зодчестві України. Рішення про будівництво нового храму в слободі Самарчик було прийняте ще у 1773 році козацькою старшиною Самарської паланки Війська Запорозького та мешканцями слободи. Пов’язане це було із тим, що стара Свято-Троїцька церква, перша згадка про яку відноситься до 1750 року, «сделалась во многих местах ветхой и для умножившегося народа не поместительной». 21 травня 1774 року духовне Правління Старокодацької Хрестової Наміснії просило Київського митрополита дозволити будівництво нової Свято-Троїцької трьохпрестольної церкви. Середній престол храму – в ім’я Святої Трійці, правий – в ім’я апостолів Петра і Павла, лівий – в ім’я трьох святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста. Грамотою Київського митрополита Гавриїла від 1 квітня 1775 року будівництво нової церкви у слободі Самарчик було дозволене, а вже 2 червня 1775 року було освячене місце та закладено церкву. Будував храм зодчий з Слобожанського містечка Нові Водолаги Яким Погрібняк. Будівництво храму закінчене у 1778 році. В січні 1795 року церква слободи Самарчик (Новоселиця), у зв’язку з перенесенням у слободу повітового міста Новомосковська, була перейменована у «градскую соборную». У 1830-х роках під собор було вперше підведено цегляний фундамент, а також куполи, які до цього були криті дерев’яним гонтом, перекрили залізними листами. На початку 1880-х років виникла необхідність проведення капітального ремонту собору. Роботи було покладено на майстра Олексія Даниловича Пахучого. Протягом 1887-1888 років, собор було повністю розібрано і складено наново з нового дерева. В 1930-х роках собор було закрито та передано для розміщення складу «Заготзерно». Богослужіння було відновлене у 1941 році, а у 1963 собор був знову закритий. У 1978 році в храмі був відкритий відділ народного та декоративно-прикладного мистецтва Дніпропетровського художнього музею. У 1988 році церкву остаточно було передано релігійній громаді. Саме Новомосковський Свято-Троїцький собор став прообразом храму описаного у романі «Собор» відомого українського письменника Олеся Гончара. 

Самарський Пустинно-Миколаївський чоловічий монастир:

Знана старовинна козацька святиня, розташована в межиріччі Самари й Самарчука. Вперше згадується у історичних джерелах з 1602 року. За свою довгу історію монастир пережив часи руйнації та процвітання. У ХVIII ст. Самарський монастир – релігійний центр Запорозьких вольностей, із великими земельними володіннями, школами, лікарнями, свічковими майстернями, млинами, пасіками, тощо. З 1720 р. монастир особисто опікають та підтримують миргородський полковник Данило Апостол та його син Павло. Обитель, укріплена фортифікаціями, виявилася надійним форпостом запорожців в російський-турецьких війнах 1735–1739 і 1768–1774 рр. Під її стінами будуть вщент розгромлені татарські війська очолені Нуреддін-султаном у 1736 р. та Калгою-султаном у 1769 р. Багато хто з поважних козаків та запорозьких старшин жертвували свої статки на користь святині, доживали свій вік в молитві при монастирі, там же і отримували свій останній притулок. Після зруйнування Січі, обитель знайшла захисника та патрона в особі легендарного «Дикого попа» Кирила Тарловського, з ім’ям якого пов’язане значне піднесення монастиря та будівництво на його території першого мурованого Миколаївського собору. Самарський монастир – унікальна памятка історії Присамарського краю, один з найстаріших пам'ятників Запорозької Січі, що зберігся до наших днів. 

Будівля колишньої Земської Управи:

Пам’ятка архітектурної забудови міста початку ХХ століття. Будівля зведена була у 1908 році. Після революції, та до 1950-х років у будинку розміщувався міськвиконком.

Будівля колишньої Жіночої гімназії:

Пам’ятка архітектурної забудови міста кінця ХІХ ст. З 1976 по 1900 роки тут викладав, та створив перший у місті драматичний гурток відомий український драматург Григорій Максимович Бораковський. У 1930-х роках у будівлі була започаткована школа. Після війни – загальноосвітня школа № 8. Зараз – ліцей «Самара».

Будівля колишньої Новомосковської Синагоги:

Пам’ятка архітектури 70-х років ХІХ століття. Була закрита у 1920-х роках. В роки Другої Світової війни тут розміщувався госпіталь. Поряд із синагогою вціліла будівля єврейської школи. Новомосковська синагога один з небагатьох іудейських храмів ХІХ століття збережених у Дніпропетровській області.


Будівля колишньої Чоловічої гімназії:

Пам’ятка архітектури кінця ХІХ ст. На початку 1930-х роках тут було відкрито педагогічний інститут, який проіснував до 1941 року. В період нацистської окупації у будівлі знаходилось гестапо, на подвір’ї проводились розстріли підпільників, військовополонених та мирного населення. У 1950-му у будинку була відкрита загальноосвітня школа № 11. Зараз – колегіум № 11.

Будівля колишньої Міської Думи:

Пам’ятка архітектури та історії кінця ХІХ ст. У 1886 році тут працював маршал повітового дворянства М.В. Родзянко. В період 1919-1920 у будинку містилась перша повітова рада робітничих та селянських депутатів. 22 вересня 1943 року розвідниками 564 стрілецького полку 195 Новомосковської дивізії на цій будівлі був вивішений прапор на знак звільнення міста від нацистських загарбників.

Будівля колишнього кінотеатру «Модерн» («Авангард»):

Пам’ятка архітектурної забудови міста початку ХХ століття. В дореволюційні часи перший у місті кінотеатр котрим володів І.А. Дубілер. В 1930-х роках – кінотеатр ім. Петровського у післявоєнні роки і до початку 1990-х – міський кінотеатр «Авангард».

Будівля Учительської семінарії:

Архітектурна пам’ятка початку ХХ століття. Протягом 1919 – 1921 років тут навчався відомий український письменник Іван Багмут.
У 1923 у будівлі була створена педагогічна школа. В роки нацистської окупації – штаб італійських військових. З 1957 року – торгівельно-кооперативний коледж.
Зараз – коледж економіки та права ім. С Литвиненка. 

Будівля Новомосковського історико-краєзнавчого музею імені П.І.Калнишевського:

Пам’ятка архітектурної забудови міста початку ХХ століття. До 1942 року у будинку жив та працював міський лікар М.Я. Дубровський (був розстріляний нацистами). Після війни у будівлі розміщувались різні установи. З 1970-х років – Новомосковський музей.

10

Історичних архітектурних будівель


10

табличок з QR кодом для висвітлення інформації про проєкт


200+

Інформаційних буклетів для популяризації проєкту


4

Презентації проєкту для громади міста